Таро Тота і Алістер Кроулі

Таро Тота: колода, яку малювали п'ять років, а зрозуміти намагаються вже сто

Уявіть колоду карт, яку її автор так і не побачив надрукованою. Художниця, що працювала над нею, теж.
Замовлення на «кілька місяців роботи» розтяглося на п'ять років, ескізи перемальовувалися по вісім разів, а готові карти вийшли друком лише через двадцять років після смерті обох творців.
Звучить як зав'язка містичного роману? Це реальна історія Таро Тота - найзагадковішої колоди ХХ століття, яку досі читають, вивчають і побоюються.

Найскандальніший містик свого століття

Почати доведеться з людини, без якої цієї колоди не існувало б. Алістер Кроулі - маг, поет, альпініст, шахіст, мандрівник і провокатор, якого британська преса свого часу охрестила «найзіпсованішою людиною у світі».
Він колекціонував скандали так само завзято, як інші колекціонують марки: покинув престижний Кембридж заради окультизму, посварився з усіма магічними орденами, в яких встиг побувати, підкорював Гімалаї, писав вірші й називав себе Великим Звіром 666 - просто щоб подражнити вікторіанську публіку.
Але за фасадом епатажу стояв один із найерудованіших езотериків свого часу. Кроулі пройшов школу Герметичного ордену Золотої Зорі, де Таро вивчали не як ворожбитський інструмент, а як цілісну систему знань - мапу, на якій сходяться Каббала, астрологія, алхімія та міфологія
І коли наприкінці 1930-х він узявся за власну колоду, його метою було не просто намалювати 78 гарних карток.
Він хотів запакувати в них усю західну езотеричну традицію. Усю. Без винятків.

Леді, яка намалювала інший вимір

Тут на сцені з'являється друга героїня цієї історії - леді Фріда Гарріс, дружина британського парламентаря, художниця, яка до знайомства з Кроулі про Таро знала приблизно нічого.
За планом робота мала зайняти кілька місяців. Вийшло - з 1938 по 1943 рік, п'ять років майже безперервної праці. Гарріс виявилася перфекціоністкою, якій позаздрив би сам Кроулі: окремі карти вона переписувала по шість-вісім разів, домагаючись потрібного ефекту. У свої малюнки вона принесла техніку проєктивної геометрії - і саме тому карти Таро Тота не схожі ні на що інше. Простір на них вигинається, лінії перетікають одна в одну, кольори вібрують.
Це не ілюстрації до значень - це візуальні портали, які працюють ще до того, як ви прочитали бодай слово тлумачення.
Багато хто з практиків зізнається: карти Тота спершу відчуваєш і лише потім розумієш.
Іронія долі: Кроулі помер у 1947-му, Гарріс - у 1962-му, а повноцінне видання колоди світ побачив лише 1969 року. Творці так і не потримали в руках надруковану версію своєї головної спільної праці.

Що Кроулі зробив із класичним Таро

Якщо ви звикли до колоди Райдера - Вейта з її зрозумілими сюжетними картинками, Таро Тота спочатку дезорієнтує.
Кроулі не просто переосмислив карти - він їх переназвав і перебудував. «Сила» стала «Хіттю» (Lust) - і це вже не приборкання звіра, а екстатичне злиття з власною пристрастю.
«Справедливість» перетворилася на «Урівноваження» (Adjustment), «Помірність» - на «Мистецтво» (Art), карту алхімічного синтезу протилежностей. А замість «Суду» з'явився «Еон» - карта нової епохи, центральна ідея філософії Кроулі, Телеми.
Кожен аркан отримав точну прив'язку до івритської літери, шляху на каббалістичному Древі Життя, планети чи знаку зодіаку.
Навіть молодші аркани тут не німі: кожна числова карта має власне ім'я-характеристику - «Руїна», «Перемога», «Жорстокість», «Багатство», - що миттєво задає тон прочитанню.
Це Таро, в якому немає жодної випадкової лінії. Колір фону, поза фігури, геометричний візерунок у кутку - все є частиною єдиної системи.
Тому її називають однією з найточніших колод у світі. І тому ж - однією з найскладніших.

Книга Тота: інструкція, що стала священним текстом

Розуміючи, що його колода - це шифр, Кроулі залишив до неї ключ.
«Книга Тота», видана 1944 року, - це не брошурка зі значеннями карт, а повноцінний філософський трактат: сотні сторінок про символіку кожного аркана, про зв'язки з Каббалою, астрологією та алхімією, написаних фірмовим кроулівським стилем - де блискуча ерудиція сусідить із загадками, які він, здається, залишив навмисне.
Езотерики читають її досі - повільно, з олівцем, повертаючись до одних і тих самих сторінок роками. І щоразу знаходять щось, чого не бачили раніше. У цьому, мабуть, і є головний фокус Кроулі: він створив не книгу про карти, а книгу-лабіринт, яка росте разом із читачем.

Кому підходить Таро Тота - а кому ні

Скажемо чесно: це колода не для всіх, і це нормально. Якщо ви хочете швидко спитати «чи подзвонить він мені» - Тот, найімовірніше, відповість вам зустрічним запитанням, чому ви взагалі чекаєте на цей дзвінок.
Ця колода погано працює з поверхневими запитами, але блискуче - з глибокими: про вибір життєвого шляху, внутрішні конфлікти, приховані мотиви, точки зростання.
Практики часто описують її енергетику як інтенсивну, навіть жорстку. Тот не втішає - він показує. Зате тим, хто готовий дивитися, він дає те саме «розширення свідомості», про яке так любив говорити її автор: момент, коли розклад раптом перестає бути ворожінням і стає розмовою з самим собою на повній гучності.
Тож якщо класичні колоди - це дзеркало, то Таро Тота - це рентген. Не завжди приємно, зате чесно.